РЕФЕФАТ на тему: Чорнобильська катастрофа: проблеми залишаються 20 років  Аварія стала для одних горем, для інших, на превеликий жаль, засобом наживи. Складалося безліч програм, які вимагали шалених коштів. В цьому напрямку за радянських часів на станцію було витрачено 13 мільярдів доларів, за роки незалежності — до 7 мільярдів доларів. За розумного планування витрат, цих коштів на багато вистачило б, і ми не мали б сьогодні тієї картини, яку маємо. Практично відкритий четвертий реактор, не розвантажені від ядерного палива другий і третій реактори, численні проблеми із зонами, людьми, які постраждали від чорнобильської аварії. Філософія була такою, що Чорнобиль має однаково сприйматись і нашою, і міжнародною спільнотою в 1986 році, і сьогодні, і у найближчому майбутньому. Після деяких сентиментів Захід нам чітко сказав, що соціальні проблеми не можна вирішувати за рахунок міжнародних організацій, бо це проблеми України, так само, як і проблеми охорони здоров'я. Пам'ять знову і знову вертає нас у страшні дні квітня 1986 року, коли над Україною нависла радіаційна небезпека. Минає 20 років від тієї сумної дати. Під знаком Чорнобиля виросло вже нове покоління людей. Ми поступово почали звикати до особливого статусу мічених атомом. Неадекватно реагує держава й загалом суспільство на жахливі факти багаторазового зростання випадків онкологічних патологій щитовидної залози і лейкозів у дітей, що проживають на забруднених територіях. Ми давно перестали перейматися такими «дрібницями», як необхідність радіологічного контролю продуктів харчування, їхнього походження, як це було у перші роки після аварії. Далеко не кожна людина може відповісти на запитання «а що це воно таке ліквідація наслідків «Чорнобильської катастрофи»?» Можливо, це й краще, що більшість людей, так і не усвідомивши небезпеки того, що сталося — починає про це забувати. Можливо, що без такого психологічного вантажу і жити легше. Але чи маємо ми право на таке безпам'ятство? Що це — ментальність українця чи особливість людської психіки взагалі? Як твердять експерти «Чорнобильського форуму», жертвами Чорнобильської аварії стало 4 000 осіб, серед них 50 чорнобильців померли від гострої променевої хвороби, 3940 людей пішли в інші світи, із числа ліквідаторів, та тих, хто проживав в особливо уражених радіацією регіонах. Так що ж зроблено за ці двадцять років в напрямку подолання наслідків Чорнобильської катастрофи? Зі слів заступника начальника Державного департаменту — Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Володимира Холоші, за минулі 20 років багато чого зроблено. Якщо нині людина купує в магазині їжу, то вона, як правило, не замислюється над тим, що ця продукція може бути із забрудненої радіонуклідами території. За ці роки, хоч поганенько, але система контролю стабілізувалась і відносно ефективно діє. Звичайно, йдеться не про стихійні ринки, де такого контролю немає, а про державну мережу. Це — перше. Друге – стан повітря, яким ми нині дихаємо. Внаслідок природних стабілізаційних факторів і тих, які запроваджені діяльністю людини, воно стало значно чистішим. Ті відкриті забруднені місця, з яких радіонукліди могли мігрувати повітряним шляхом, заліснені чи вкриті іншою рослинністю, яка зв'язує їх у біологічному ланцюзі. Все це зроблено. Аерозолі не літають. Люди дихають більш-менш чистим повітрям. Третій фактор — водний. Річкова вода за радіологічними показниками є на порядок кращою, ніж допустимі норми для питної води навіть за європейськими показниками. Це говорить про те, що система водоохоронних заходів, яка була за ці роки створена, особливо це стосується Зони відчуження, є достатньо ефективною. Суть у тому, що зона дає 65 відсотків стронцію у водну систему країни. Система запобігання виносу активності з території зони реалізувалася через будівництво водоохоронних споруд. Було збудовано ліво-і правобережну дамби на річці Прип'ять і нині, завдяки експлуатації цих об'єктів, витримуємо нормативи по воді. За словами першого заступн...